Рідко маю потребу висловлювати свої враження від прослуханої музики, але у відношенні Presences of Absences просто не можу стриматися.
Новий альбом, на мою думку, взагалі на якісно новому рівні у порівнянні з усією попередньою творчістю колективу. Та й новий рівень для дрон-дум музики взагалі. Щось схоже намагалися втілити на останньому альбомі Санн, у концепції якого також превалює світло і відсторонений мудрий спокій, але на Presences of Absences все це звучить куди більш переконливо. Шістдесят хвилин альбому сприймаються як фрагмент вічного і первозданного, того, що існувало завжди, але з якихось причин не було почуте раніше. Музика у відриві від виконавців та й людей взагалі, проста, але при цьому філігранно точна мозаїка звуків, першопочаткова звукова гармонія.
Дуже багато світла, світло буквально ллється з колонок і затоплює кімнату, воно несе з собою добро, щире, дитяче і наївне добро, яким сповнюється душа під час перегляду мультика "Король Лев"

stupid

, і водночас суворе і рішуче, сповнене віри у власну правоту, добро християнських місіонерів.
Гітар майже немає, суцільний орган, але при цьому це дрон-дум до мозка кісток, у ньому є все те найголовніше, що я люблю в такій музиці: глибина і філософська мудрість.