В мене асоціація з фортраном тільки така, шо на ньому зараз тільки допилюють старе наукоємне гімно, написане в епоху динозаврів. Я правий?
Я не знаю, але, наприклад: теперішні
ціни на останній і найкращий на даний момент компілятор від Інтел, який постійно оновлюється, підтримує останні стандарти Фортран 2003/2008, паралельного програмування OpenMP 4.0, має купу математичних бібліотек і т.п. Цікаво, що не так давно в них була безкоштовна версія для Лінуксу і я вчасно собі скачав її - користуюсь і досі, код працює з ним набагато швидше, ніж з gfortran. Також переписував частину С-шного коду на фортран - приріст у швидкості великий. Зараз у Німеччині в інститутській розсилці зустрічав різні курси, воркшопи по фортрану для науковців.
Моє перше знайомство з Фортраном після універу було неглибоким і коротким - він видався застарілим і громіздким (здається то був ще легендарний фортран 77), але от півтора роки тому отримав задачу переписати і оптимізувати фортранівський код. Зараз можу сказати, що сучасний фортран мені здається все більше зручним і ефективним для розрахунків, особливо варто відмітити: 1) робота з цілими масивами (без циклів та індексів), їх частинами, використання різних масок (вирази типу forall, where, any, count, all, вбудовані функції minloc, maxloc, minval, maxval, product, sum, добуток матриць - matmul), 2) робота з динамічними масивами в т.ч. похідних типів, передача їх в/з процедур, 3) робота з файлами, "inline" цикли, наприклад, читання з файлу:
read(unit,*) (a(i), b(i), i=1,n). До речі, вивід цілого масиву - просто
print *,arr 3) модульна структура звичайно не замінить ООП, але нагадує (наприклад, можна робити змінні та процедури public, private), працювати зручно, 3) інтерфейси для процедур - наприклад, можна об"явити функцію-шаблон, які в залежності від типу вхідних змінних буде запускати різні реальні функції, 4) також легко і зручно можна робити
optional вхідні змінні в процедурах. Коротше, фортран рулить (в обмеженому колі обмежених непрограмістів):stupid: