Ок, я певно просто дуже панкрокер. Для мене працює теза Равина: в свій час ВП здавався ідеальним, бо був не такий, як попередні, дуже прогресивний (хоча і перед тим було не без прогресивності). Але коли стало зрозуміло, шо це просто перший ривок в новому напрямку, який продовжується і зараз - особливими стали 95 (більше) і 97 (менше). Бо не такі.
Але я тебе дуже добре розумію.
Добавлено в 12:56 / Предыдущее сообщение было написано в 12:52
Ну, і ше Адреналін - якраз той альбом, який я особливо часто сідав і слухав. В ньому є шось магічне і гіпнотичне, на рівні гармоній, акордів і ритмів. Перше я такий ефект на собі почув від My Own Summer. Коли просто хочеться валятись на землі і розчинятись.