Тарасе, привіт. Як і обіцяв, послухав. Коли зустрінемся, то розкажу більше. А зараз лише коротко.
Якщо я не помиляюсь, твоєю ціллю було передати музикою медитацію. Зрозуміло, що в кінці музика сама розчиняється в собі і стає медитацією пер се. Але мені здалось, що ця медитація була надто спрощеною і нереальною, ідеалізованою майже.
Процес такий, спершу ми переконуємо себе, що у нас все вийде, що це не фігня, для цього використовуємо тихі пафосні дронові куски, далі все йде по пизді, куски несформованих думок постійно атакують як вірус саму ідею незворушності, має бути відчутний злам, несформовані мелодії перетинаються одна з одною, індустріальні нойзові куски від якоїсь зігнутої пили, бо сітар ти не дістанеш, найкраще би це передали. В ідеалі, як Джек Роуз це робить, підключити фінгерпікінг і закидати слухача постойно флуктуючим дроном однакових частих переборів. Коли період хаосу проходить, проступає чистий пісок, як на березі моря після сходу хвилі. Мелодії стають інтенсивними, приходить розуміння краси цього мінливого процесу. Два варіанти - передати через кульмінацію, у цьому плані Колор Хейз - Лав ідеальний приклад, або ж натякнути на знайдений спокій, ethereal grace, із затиханням, віддаленням.
Думаю, що зі слайдом можуть вийти цікаві варіанти.
Особисто мені хотілось би почути більше Раві Шанкара, ніж Янга.
Сподобалось. Писав під час треку. І чесно, майже залипнув, тому є варіант, що все, що вище, може бути неправильно ))
Тобто, я за структурний рага-дрон-фолк. Тому що на це є всі психологічні підстави.
http://grooveshark.com/s/True+Vine/3vhts0?src=5
Напиши, як тобі ця пісня. Ти б таке хотів зіграти?
Добавлено через 12 минут
Взагалі, трек в стилі Роя Монтгомері. Якщо не слухав, то заціни.