:applouse:
Якщо хтось може й помітив та відклав цих хлопців у довгий ящик (подібно до мене), то радив би їх звідти дістати та послухати нарешті!=) Бо нічого кращого, драйвовішого у подібному стилі я не чув вже дуже давно (хоча можливо мало цікавлюсь, так)) З перших же секунд альбому 2010-го року не треба бути глухим, щоб зрозуміти, що музиканти в Elephant9 не просто вміють акробатично жонглювати будь-якими складними та синкопованими ритмами (хто, приміром, скаже у якому розмірі зіграний перший трек? 4/4?)), але й роблять це з неймовірною легкістю та нестримним драйвом! Фактично, маємо чудовий приклад того, коли гурт не грає на межі своїх можливостей, затягуючи слухача у вир надскладних імровізацій та авангарду, а, навпаки, повністю контролює свою гру, будує конкретні теми визначених розмірів та "масштабів", при цьому часто все це схоже на родео, здається що музика от-от "скине" наших ковбоїв!)) Звісно, всеможливих "діфірамб" заслуговує потужний тандем басиста та барабанщика. А от "вільні", нехай фрі-джазові, партії клавішника, як на мене, не несуть місцями майже ніякого змісту, а лише заповнюють потрібний інтервал, створюючи свого роду коллаж, а не окрему картину. Проте після декількох прослуховувань цей момент здається вже не таким суттєвим. Крім того, після 15-хвилинного психоделічного опусу Habanera Rocket, це вже взагалі дрібниці=) Між іншим, мабуть не одному мені здається що сабж балансує недалеко від межі сусіднього підрозділу, а між тим здається, що шанувальники останнього не звернули поки що особливої уваги на сабж (або просто невдячні?;-)) І взагалі, є в музиці Elephant9 щось "ретрове", що відсилає також до арт-прог-фьюжн-року початку 70-х, але коли все зіграно настільки пристрасно, натхненно та самовіддано,то навіть не хочеться особливо аналізувати, шукати та пригадувати всі ці подібності, імена.. Ну.. Досить?%)