Всі твої претензії до Онуки як продукту, а не мистецтва, я з тим же успіхом можу закинути і Фармакон. Теж конструктор із різної попередньо зіграної музики, неоригінальність підходу, відсутність очевидної індивідуальності, до того ж намагання вцілити в непрофільну аудиторію (причесаність, вигладженість в контексті шумової музики, виступи з великими проектами з ім'ям із геть інших стилістичних вимірів). Так, порівняти можна.
Я взагалі намагаюся бути дуже обережним у відношенні того, що вважати мистецтвом, а що ні. Тут, здається, тільки сам автор може пролити світло, з яких міркувань він записує той чи інший матеріал, і чому цей матеріал звучить саме так, як звучить.
Далеко ходити не будемо, а візьмемо, до прикладу, Каньє Веста. Над його альбомами, окрім нього, працює штат ледь не із сотні людей. Здавалося б, де тут творчий процес? Чистий прорахунок і підготовка продукту, який має сподобатися всім. І в результаті виходить такий альбом, як "My Beautiful Dark Twisted Fantasy", який реально подобається всім: від найвибагливіших критиків та естетів до людей, які музику, окрім як у вигляді ненав'язливого фону під якусь діяльність, взагалі не слухають. Це продукт чи мистецтво? Чи водночас одне й інше?
