я досить однобоко знайомий з творчістю гурту. на першому курсі слухали під час усяких нічних посиденьок із вином і кальяном. тоді грали більше The Dark Side of the Moon, The Wall і The Division Bell. потім звідкись записав декілька альбомів собі - і приблизно рік тому почав з ностальгією переслуховувати саме Dark Side... і Division Bell.
ше пізніше, вже цієї весни - лежав цілий день удома хворий, і слухав музику 60х-70х. при цьому виявив, що багато з моїх улюблених альбомів датовані 67-м. і вирішив з цього ж року слухнути The Piper at the Gates of Dawn. альбом здався незвичним, але досить одноманітним. десь через місяці 2 переслухав, і зрозумів, що це дуже вартісна річ від початку - і до кінця.
і тепер у мене почався період заслуховування альбомом Atom Heart Mother, а особливо - титульною піснею. епічно, дуже епічно

ray:
і коли я заходжу на ласт, я постійно бачу, що найпопулярніші альбоми ПФ - Wish You Were Here і The Wall. якщо з другим я побіжно знайомий, то з першим - біда, кілька пісень усього чув. і тепер от не знаю, чи братися за відновлення прогалин, чи дочекатися, коли захоплення Atom Heart Mother зменшиться, і я буду готовий сприймати щось інше за духом у їх творчості (бо зараз навіть Dark Side... і Division Bell не пруть порівняно з цим альбомом).
отака дилема