Ответ: Театр
Якщо повернутись до репертуарів, то не можу не згадати мюзикл "Едіт Піаф:життя в кредит"(театр Франка). Останнє, що сподобалось.
І справа не лише у моїй любові до Піаф)
Найперше, що сподобалось, так це робота художника. Декорацій по мінімуму, але всі вони були ефектні і дуже в тему (хоча ні, ейфелева вежа догори дригом іноді трохи дратувала). Але чого варта одна лише сцена у вигляді вінілу і пов"язаний з нею вихід акторів.
По-друге, постановка. І не дивно, постановщик там американець, по-моєму)))
По-третє, стовідсоткове співпадіння ключових акторів і персонажів. Едіт шикарна. Голос шикарний. Манера співу не менш шикарніша: настільки схожа, що я, бувало, лише на другому куплеті в"їзджала у те, що співає актриса...українською). Симона теж вийшла симпатичною. Папа Лепле- якраз вищезгаданий Логінов. Приємно вразило, що він, виявляється, теж співає. Дико дратував мене лише один персонаж- Біла Леді, і вся та містика, котру вона там напускала. І, йолкі-палкі, могли б її одягнути оригінальніше, чи що.
Рибчинський як композитор постарався. Авторка текстів-також. Влучно і стильно. Як на наших))
І ще, драматург і постановщик явно дивилися "Життя у рожевому світлі":stupid:
Добавлено через 10 минут
Просто у меня там преподавала очень хорошая знакомая, актриса, и говорила о том, что узнала, что он бывший военный. Она очень критиковала практику преподавания, и я был просто в восторге от того, что она собиралась там делать, однако всё это столкнулось с его яростным сопротивлением, в итоге она оттуда ушла.
мене це не дивує, у нас дивним чином поєднується тоталітарний режим і повна анархія.
Наверно, мне просто больше повезло- у меня была возможность ездить в Москву и там я попадал, пожалуй, на лучшее, что появлялось на сцене бывшего СССР. В общем, я могу назвать полтора десятка спектаклей, которые абсолютно захватывали все мои чувства, от которых у меня шевелились волосы на голове. Помню, уже в Киеве, на гастролях БДТ, когда опустился занавес после "Антигоны" по Аную, я встал, пошатываясь, и столкнулся в проходе с женщиной лет пятидесяти, с размазанной от слёз тушью на лице, и сказал, что мне было легче, поскольку я читал пьесу и знал, чем всё закончится, а она как-то ошеломлённо улыбнулась и пошла по проходу.
справа в тім, що мені на жаль не пощастило так, як тобі, і у моїх словах я спиралась лише на досвід, пов"язаний із українським театром. Не відкидаю, що, якби на гастролях БДТ я сиділа поряд із тобою, моя думка була б абсолютно іншою)
Согласен практически на сто процентов. И всё же ещё раз скажу, что видел много актёров- в том числе и тех, кто известен всем по кинофильмам- которые смотрелись на сцене абсолютно естественно.
А я і не казала, що актори, відомі по кіно, на сцені виглядають протиприродньо. Є люди, у котрих однаково добре виходить і те, і інше, але їм самим більше подобається щось одне. Або можливість грати є лише або в театрі, або в кіно. І, в принципі, вони і є якраз отими універсалами.
